Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.
Щорічно у четверту суботу листопада в Україні проходять жалобні заходи, приурочені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932- 1933 років, адже ці жахливі сторінки в історії українського народу відгукуються болем у душі кожного небайдужого до подій того часу.
З метою вшанування цієї сумної дати та виховання в учнів особистісних рис громадянина України, поваги до її історичного минулого та збереження державних традицій, патріотизму , учнями 9 класів (кл. керівники С.А. Лях та Бриж С.В.) Руденківського ліцею, було проведено виховний захід «90 роковини. Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо». Діти- виступаючі змогли так проникнутися подіями тих часів, що серця глядачів не залишилися байдужими до того, що відбувалося на сцені. Чудова гра учнів , яка відбувалася мов би на великій сцені, де вирували різні емоціі. Атмосфера якісно вписувалася в компактність декорацій та костюмів. Цей виховний захід запам’ятався усім завдяки емоціям суму, жалю і співпереживання, які відчувалися у кожному слові і русі її учасників. Від озвучених та проілюстрованих фактів у багатьох школярів та учителів на очах з’являлися сльози.
Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього. Скорбота за жертвами Голодомору нині дає сили захищати себе й нащадків. Так буде завжди, бо жива пам’ять у наших серцях…Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих; пам’ять про тих, хто не дожив; пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.
25 листопада запрошуємо кожну українську сім’ю о 16-й годині приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті усім померлим від голоду».
Запалила свічку, запалила,
Щоби більше лихо не ходило,
Хай палає свічка світлом білим,
Щоб в бабусі серце не боліло…
Щоби більше не прийшло те горе,
Хай горять свічки Голодомору.
Чуєш – душі аж до неба кличуть!
Хай горять вогненні білі свічі!